Без оцту, без кип’ятіння розсолу та без складних маніпуляцій. Помідори виходять соковитими, ароматними, в міру кислими й із приємною пряною ноткою.
А головний секрет — гірчичний порошок зверху. Саме так робили у багатьох селах, щоб помідори добре зберігалися.
🥫 На 3-літрову банку:
🍅 помідори — скільки увійде
🧂 кам’яна сіль — 50–60 г
🌿 кріп
🌿 петрушка
🍃 2 листочки смородини
🍃 1 лист хрону
🧄 3–4 великі зубчики часнику
🍇 1 виноградний лист
🌾 1 ст. л. гірчичного порошку з невеликим верхом
💧 холодна вода
👩🍳 Як готувати
Для квашення беріть щільні, не перестиглі помідори — чудово підходять сорти на кшталт «сливки».
Кріп наріжте, петрушку та листя хрону і смородини порвіть на шматочки. Часник розріжте.
На дно чистої банки покладіть частину зелені та часнику. Потім щільно, але без сильного натискання, викладіть помідори. Між ними можна додати ще трохи зелені.
🧂 Відміряйте 50–60 г кам’яної солі та залийте банку холодною водою, щоб помідори були повністю покриті.
Закрийте капроновою кришкою й обережно кілька разів струсіть банку, щоб сіль розійшлася.
А тепер — секретний бабусин штрих 👇
Покладіть зверху виноградний лист і насипте на нього приблизно 1 столову ложку гірчичного порошку з невеликим верхом.
Банку більше не перевертайте й не струшуйте.
Закрийте капроновою кришкою та відправляйте в холодний погріб. Під час бродіння гірчиця поступово розчиниться сама.
🌾 Навіщо потрібна гірчиця?
Її додають зверху, щоб захистити помідори від появи небажаного білого нальоту та допомогти заготівлі краще зберігатися.
Такі помідори можуть стояти в холодному погребі до весни. Щоправда, у нас вони до весни не доживають — настільки смачні! 😋
❤️ Хто пам’ятає саме такі квашені помідори з дитинства — ставте «+» у коментарях!
