Він сказав, що ранкова втома виникає не через нестачу сну, а через втрату енергії. Коли людина засинає з думками про інших — особливо про тих, до кого є образа або сильна прив’язаність, — між ними ніби залишається незакритий зв’язок. Саме через нього витрачається сила, і мозок прокидається спустошеним. Монах пояснив: у цьому немає містики — вночі розум продовжує утримувати фокус уваги, немов відкритий кран, з якого тихо витікає ресурс.
Щоб це припинити, перед сном він радив спокійно промовляти фразу:
«Повертаю собі все, що моє. Відпускаю все, що не моє».
Без емоцій і уявних картинок — просто як внутрішній жест. Це не заклинання, а спосіб вимкнути увагу з чужого поля. Уже через кілька днів тіло перестає відчувати ранкову важкість, а сон стає глибоким і щільним, ніби з грудей знімають невидимий тягар.
Він також пояснив, що підключення до енергії іншої людини — це не «вампіризм», а звичка жити не у власному фокусі. Ми самі створюємо витоки, коли прокручуємо чужі слова, сперечаємося в голові, проживаємо не свої історії. Розум не розрізняє, де «моє», а де «чуже», і віддає туди сили. Навіть один вечір без цього внутрішнього діалогу здатен повернути запас енергії, на який зазвичай ідуть тижні відновлення.
Ті, хто робить цю практику щодня, починають прокидатися без будильника, відчувають ясність і внутрішній спокій. Сон перестає бути боротьбою — він стає справжнім відновленням. Тіло ніби повертається у власний простір, а те, що раніше здавалося хронічною втомою, виявляється лише витоком уваги в минуле.
Він сказав: сила людини не в кількості сну, а в тому, наскільки вона належить собі. Поки енергія розпорошена між чужими обличчями й думками, не допоможуть ні медитації, ні спорт. Але варто повернути увагу всередину — і ти прокидаєшся так, ніби починаєш нове життя: тихий, зібраний, цілісний.
Якщо ви прокидаєтеся без сил — можливо, вночі ваша енергія працювала на когось іншого.
Якщо публікація була для вас корисною, підтримайте її реакцією, поділіться з друзями!
