- Вчені виявили ген OR6A2, який вирішує, чи сприймаєш ти аромат кінзи як свіжість, чи як неприємний запах клопів. У 20% людей цей ген активний, і вони просто не переносять запах зелені. Решта 80% лишені цієї мутації, тому їхній мозок розкриває складні нотки цитрусових, перцю та смоли. Тобто, якщо ти любиш кінзу, твій організм «налаштований на іншу хвилю».
- Дослідження Гарвардської медичної школи показали: негативна реакція на кінзу частіше зустрічається серед північних та східноєвропейських народів, тоді як нейтральна чи позитивна — у вихідців із Середземномор’я та Близького Сходу. Іронія в тому, що саме другий тип геному історично пов’язували з «аристократичними» лініями — стійкими до запахів і спецій, що з’явилися задовго до масових кухонь.
- Біологи називають це явище «ароматним відбором»: сприйнятливість до запахів могла впливати на соціальний статус. Люди, у яких кінза не викликає відрази, зазвичай мають більш чутливий смак загалом — звідси вислів «тонкий смак» має реальну генетичну основу. У минулому таких людей вважали вишуканими, адже вони відчували нюанси їжі, недоступні більшості.
- Дивно, але цей самий ген впливає і на те, як ми відчуваємо запахи парфумів, вина та навіть тіла партнера. Дослідження Journal of Chemical Senses показало, що «любителі кінзи» частіше обирають м’які аромати і тонкі ноти, уникаючи різких запахів. Тобто твоя любов до кінзи — це не просто смакова звичка, а біологічна особливість, закодована в ДНК.
- Смакове сприйняття — як відбиток пальця: унікальне та спадкове. Твоя реакція на кінзу — не випадковість, а генетичний маркер, який розповідає про походження роду, міграції предків і навіть про їхню кухню. Якщо кінза для тебе пахне свіжістю, можливо, твої предки колись сиділи за столом із перськими вельможами, а не європейськими селянами.
Якщо текст сподобався, підтримайте публікацію будь-якою реакцією, поділіться з друзями!
