1.
Він сказав:
«Біль — не ворог. Це голос тіла. Коли воно не може говорити словами, воно кричить відчуттями».
Ми стояли в залі. Він попросив заплющити очі й поставити собі запитання:
«Де в мені застрягла енергія?»
Я одразу відчув важкість у грудях — ніби серце стиснули зсередини.
Він спокійно всміхнувся:
«Ось і все. Ти знайшов свій блок. Тепер головне — не тікати від нього».
2.
Кожен блок — це емоція, яка колись не мала виходу.
Там, де було «не можна плакати», «не можна злитися», «не можна бути слабким», енергія завмирала.
Тіло пам’ятає все:
образа живе в плечах,
страх — у животі,
провина — у шиї.
Він сказав важливу річ:
«Твій біль не просить лікування. Він просить уваги».
Коли ти просто спрямовуєш увагу у відчуття — напруга починає танути.
3.
Метод надзвичайно простий.
Сядь зручно. Заплющ очі. Зроби глибокий вдих.
Повільно проведи увагою по тілу зверху вниз.
Там, де дихання ніби зупиняється, — і є блок.
Нічого не аналізуй. Просто дихай у цю точку дві хвилини.
На вдиху — увага.
На видиху — подумки скажи: «Дозволяю».
Через кілька циклів тіло саме відпускає напруження.
4.
Він говорив:
«Ми зцілюємо не тіло, а його пам’ять».
Коли увага поєднується з диханням, активується парасимпатична система:
м’язи розслабляються, посилюється кровообіг.
Це чиста біологія, але відчувається як диво.
За кілька хвилин я відчув, як груди розкрилися, а біль, що тримався тиждень, просто зник.
5.
Наостанок він сказав:
«Тіло не проти тебе. Воно зберігає те, що ти не встиг прожити. Поки ти його не почуєш, воно говоритиме болем».
Блоки не потрібно ламати.
Їх потрібно відчувати.
І тоді тіло саме повертає собі потік.
✨
Якщо публікація була вам корисною — підтримайте її реакцією, поділіться з друзями!
