Мля. Пролистала стрічку ФБ… Ми усе умрем. Це правда. Рано чи пізно. Але.
Ви можете прямо зараз повзти в бік кладовища. Або можете витерти соплі, засунути свої страждання в зад – це не стосується тих, кому дійсно потрібна допомога. Але, як показує практика, вони особливо не ниють.
Хлопці та дівчата воюють.
Волонтери херачать.
Можете працювати – працюйте.
Немає роботи – шукайте.
Хочете нити – йдіть допомагайте волонтерам.
Дуже хочеться нити- перерахуйте кошти волонтерам.
Нудно – допомагайте.
Дуже нужно – допомагайте більше.
Нудно до сліз – херачьте ще більше.
Херачте кожен на своєму місці, на такому ж надриві , як херачать хлопці на фронті.
Підтримуйте економіку.
Ходіть в шпиталь до поранених.
Прибирайте парки.
Садіть картоплю.
Допомагайте з дітьми тим, хто херачить.
Робіть хоч щось.
І вирубіть нахер той телевізор.
Забийте на ту сіль. Вам її тонна потрібна?
За вас ніхто нічого не зробить. Це наша спільна війна. Іншої країни в мене для вас немає.
Не можете вивозити – виїжджайте. Але там ніхера не цукор.
У вас три варіанти:
Херачить кожен на своєму місці.
Виїзджати з країни.
Повзти в сторону кладовища.
Завжди вибір за вами.
