В його кремезному тілі майже не зосталось крові… Його життя після вибуху стало, як страшний сон. Реаніматологи переливали кров, стабілізували стан. 8,5 літрів дніпровської крові було влито заради спасіння життя.
Дружина Альона душею і серцем все чула. Вона загубила спокій і сон, і хоче пережити всі печалі і радості тільки разом. Антону – 39. Він мій земляк з Черкас, був успішним менеджером. Пішов добровольцем захищати Україну.
В бою за Бахмут вибухом відірвало дві руки та ногу. Бронежилет та каску, відламками розбило на шматочки. Кома. Серце билось дуже тихо. Гемоглобін менше 30.
Посічене відламками тіло, обпалене вибухом обличчя, але дух український – незламний, готовий до боротьби. Альона не знала, як його знайти, вона не знала, як з ним зв’язатися. А він не міг відповісти, перебуваючи довгий час непритомним. Вона відчувала під своєю шкірою, що все пішло не так і чекала будь-якої звістки від Антона.
Усі ночі та дні з двома доньками молилися, щоб батько був живий. Чекала час, щоб впасти в його обійми.
Антон наполегливо з лікарями Мечникова боровся за своє життя, стікаючи кров’ю з поля бою, переживши важку кому. Втрата двох рук і ноги, тяжкий травматичний шок залишали мало шансів. В реанімації політравми Мечникова він вижив і активно йде на поправку.
Це успіх для успішного реаніматолога, який буває кілька разів у житті. Анатолий Галущак, завідувач реанімації політравми, та усі реаніматологи створили диво.
Готуємо документи та відправляємо на протезування за кордон під патронатом влади і віримо, що міцні обійми скоро будуть.
P.S.: Лікарня Мечникова завтра проводить донорський день, запрошуємо всіх бажаючих здати кров для героїв та мирних мешканців, що втратили кров у гарячих точках.
