Я був сьогодні у Києво-Печерській Лаврі і бачив там… антимайдан! Так саме той антимайдан, як у Маріїнському парку під час Революції Гідності. Саме ті забуті відчуття… Зазомбований проросійський натовп. Ті самі люди, ті самі слова і вчинки, ті самі гасла, проросійські і антиукраїнські наративи, класичні антиукраїнські клікуші. Хіба що не було прапорів, як на антимайдані.
Це люди, які називають себе православними християнами, але ладні тебе вбити за свою примарну ідею псевдоправосланої і псевдоросійської ідентичності.
Звісно я бачив багато ідейних сепаратистів і українофобів, але був і проплачений електорат, яких привезли, поселили в готелі, нагодували. В них була окрема роль стрибати у камери, перебивати журналістів і створювати так би мовити альтернативну реальність.
Одну таку клікушу, яка кидалася на мене з криками, що її чоловік служить у ЗСУ – мені вдалося вивести на чисту воду. Мало того, що її чоловік не служить у ЗСУ, виявилося, що і чоловіка в неї немає. Але вона включила останній аргумент антимайданівки – почала панічно і незв‘язно кричати якісь прокльони і втекла. Я тільки встигнув кинути її у слід: «покайся!».
Як її спробувала прикрити інша проплачена клікуша, яка сказала: «музчіна, ета ана не вас проклінала, а власть, которая гоніт нашу церьковь. А ваєнних нам сказалі не трогать сегодня. Ета ана ні вам».
московський патріархат в Україні – це остання надія путіна. Це квазірелігійна організація, яка немає нічого спільного з православ‘ям. Це м’яка сила росії, якою вона намагається зруйнувати Україну. Ми не зможемо перемогти росію, якщо не переможемо цей екзестинційний антимайдан.
Я був сьогодні у Лаврі і бачив антимайдан і звісно бачив багато чого, але у Лаврі сьогодні я точно не побачив любові!
А хіба не казав Спаситель: «По тому пізнають, що ви учні мої, коли буде любов між вами»?
