Гасло “Ніколи знову” не справдилося, адже в центрі Європи – знову кривава та підступна війна. Однак, ми обов’язково переможемо, адже ЗСУ – це перша армія миру.
Передає корупція
ПЕРЕМОГЛИ НАЦИЗМ – ПЕРЕМОЖЕМО Й РАШИЗМ!
Такий текст до Дня пам’яті та примирення опублікував головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний.
Щобільше Головнокомандувач також поділився чутливою історією з власного воєнного досвіду. Далі передаємо в оригіналі.
«Люди стояли на дорозі, ридаючи, благали мене вивезти їх з Чернігова, і я не міг відмовити. В маленький мікроавтобус часом набивалося до п’ятнадцяти душ. Літні люди, жінки, діти… Одного разу навіть 5-місячну крихітку вивозив». Розповідь про десятки евакуйованих чернігівців Дмитро резюмує фразою: «Нічого особливого я не зробив». Хоча це, звісно, не так.
Дмитро – власник СТО у Чернігові. Коли російські війська вдерлися до України, вирішив, що захищати своє місто, родину і бізнес буде зі зброєю в руках.
– Доки міг бути корисним на СТО, залишався там, адже потрібно було відремонтувати людям машини, на яких вони могли виїхати з міста, – розповідає боєць. – 1 березня пішов до військкомату. Які найтяжчі моменти згадуються? Певно, ніколи не забуду, як колона російської техніки – танки, БТРи – почала прориватися до Количівки. В результаті бою, який тривав кілька годин, колону вдалося зупинити. Ще «яскравими» були поїздки через пішохідний міст, який весь час був під мінометними обстрілами. На той момент основний міст на в’їзді до Чернігова підірвали, тож єдиним шляхом залишався пішохідний.
Саме через цей місток Дмитро вивозив цивільних. І вже потім передавав пасажирів волонтерам, які далі транспортували людей у безпечні місця.
– Я усіх попереджав, що це не «зелений» коридор, безпеку гарантувати я не можу, адже ворог не зважав, що в машині були мирні і продовжував стріляти. Але люди були готові на все, тільки б залишити місто, в якому з кожним днем ставало все пекельніше, – розповідає боєць. – Пам’ятаю, якось їхали полем і через негоду застрягли на дуже небезпечній ділянці, яку треба було швидко проскочити. Тоді всі вийшли, потихеньку розштовхали автомобіль і ми рушили далі. Я страшенно хвилювався, що могли постраждати люди. Моя родина була в Чернігові до останнього. Я не очікував, що такі масштабні бойові дії будуть у самому місті. Спочатку сам умовляв їх не виїжджати, але коли стало дуже небезпечно, то дружина, яка водить машину, забрала дітей і виїхала на захід країни. Зараз уже повернулася додому”.
Нагадаємо, 8 травня Україна відзначатиме День пам’яті та примирення, а 9 травня – 76-у річницю перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Проте День примирення – це не те ж саме, що й День перемоги. В Україні цей день встановлений згідно з Законом України “Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 – 1945 років”. Відтак, у 2014 році, з початком російської агресії на території України, наша держава розпочала нову традицію відзначення 8 та 9 травня в європейському дусі пам’яті та примирення.
Друга світова війна стала найбільш кривавою і жорстокою в історії людства. За різними оцінками, у ній загинуло від 50 то 80 мільйонів людей по всьому світу. Відтак, святкувати перемогу через кровопролитні бої недоречно, а претендувати на визнання власної виняткової ролі у перемозі над нацизмом – неправильно. Втім, Радянський Союз саме це і робив та продовжує роботи вже на Росії, проводячи дорогі та пафосні паради з військовою технікою на Красній площі. Для них 9 травня завжди було особливою та культовою датою, тому уряд України наголошує на можливості провокацій по всій країні 8 та 9 травня у час повномасштабної війни.
Пам’ять про військові дії у час Другої світової війни під впливом сучасної російсько-української війни суттєво трансформується. Вже кілька років в українському суспільстві точиться дискусія про те, які дати варто вшановувати, а один з поданих до Верховної Ради законопроєктів пропонує зробити 9 травня Днем Європи, позбавивши його статусу Дня перемоги та вихідного.
