Хотіла до сімейного лікаря потрапити. За записом.. А там ситуація, як на білорусько-польському кордоні: натовп ковідних мігрантів штурмує загорожу з крісел і молиться на медсестру, розіп’яту в дверях. Вона там для тих, хто тільки запитати і на секундочку…
Гул стоїть аж до стелі, злісне клацання зубів звучить, як попереджувальні постріли. Вставні щелепи масово мобілізовані й готові вгризтися в горлянки, незалежно від ступеня громадянської свідомості їхнього носія. Байрактари, в натурі!
Десь вгорі під стелею немічно звучить попередження головного лікаря про епідеміолонічну ситуацію та необхідність соціальної дистанції. Час від часу коридор наповнює запах хлоргексидину і над головами з’являється безпілотник санітарки.
Хтось у натовпі зауважує, що сполуки спирту краще дезинфікують, ніж хлорна мішанка. Санітарка скеровує держак безпілотника в той бік, знавець санітайзерів змовкає, а натовп продовжує займатися перехресним запиленням болячками та обговорювати критичну медико-санітарну ситуацію.
Медсестра, розіп’ята на дверній рамі, втримує її з останніх сил і просить Бога дожити до кінця зміни.
За дверима — санпропускник Царства небесного, в якому посланець апостола Петра — сімейний лікар, воістину, як скеля, на якій збудовано храм Асклепія, виписує направлення на тести, аналізи, обстеження, ставить діагнози, штампує лікарняні, довідки, вносить це все в базу даних поліклініки, заповнює форми на сайтах здороввідділу міста, області, країни та дублює їх вручну до паперової амбулаторної картки й журналу відвідувань.
І все це в режимі безкінечних телефонних консультацій інших пацієнтів. Потім сімейник обіцяє видати вакцинованим душам сертифікат на вхід до раю, кафе, магазинів та громадського транспорту. Не сьогодні. Поки що підтягніть собі через Дію.
Бідні душі, які вже на завтра мають квитки до теплих країв, обурюються, бо через Дію вони вже підтягнули навики каліграфії, фотосправу, дизайн, курси діловодства, рівень В2 з англійської, навчання дітей, підвісні стелі, линви на спінінгах та кривошипно-шатунні механізми у вібраторах, зробили підтяжки обличчя і зони декольте, дехто, навіть, зумів попідтягувати ґумки в трусах. Але не сертифікат вакцинації.
Лікар пояснює, що він терапевт, а не пластичний хірург і радить звернутися до тих операторів машинного доїння держбюджету, які склепали Дію із інтелектуального брухту, лайна і палок.
Ні, насправді того, що робиться в кабінеті, я не бачила. Це здогади на фоні асоціацій з ілюстраціями Боттічеллі до «Божественної комедії» та нашими теперішніми реаліями.
Можна, звичайно, списувати цей аврал на несвідомий народ, що преться в живі черги, і пропагандивну руку москви на горлі української демократії, але… Найближчий час на запис до сімейного лікаря — через три тижні.
Тому що в нього угоди з 1000 — 1700 пацієнтів. Тому що сільську медицину закрили, районну скоротили, обласну пустили на самплин, а всю її разом тупо завалили і закатали асфальтом ковідного фонду.
На відремонтованих цього року шляхах Великого будівництва вже проводяться ямкові ремонти. Медицина ж, попри гучне триндякання влади, котиться все далі в прірву і ще трішки такої діджиталізації — опиниться в морзі. А при владі в нас … Паразити. Глисти. Гострики, гундосики, арахамії, аскаридії… перепрошую — аскариди, шмигалі, шкарлети…. Які перетворюють все на середовище свого комфортного існування і проктологічний тунель у недалекому майбутньому для нас.
ВАЖЛИВО! Думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди.
“Нам з дня на день тут кінець, з 2000 людей живих залишилося близько 20”, – ЗМІ дізналися про розrром росіян під Херсоном