В закарпатському селі Паладь Комарівці ховали Маю. Село — частина великої Сюртівської громади і розташоване всього за кілька кілометрів від Словацького кордону. Та як виявилось, за тисячі кілометрів від людяності, соціальних служб і права дитини хоч на якийсь захист. Всі, хто йшов за труною, добре знали вбивцю дитини.
Всі все знали
Мая жила разом з сестрами, братиком, мамою та її новим чоловіком — Сергієм. Про те, що Майю б’є її вітчим, що дитина боїться бути дома, тікає і ховається від оскаженілого чоловіка знали всі довкола. «Дитина загибла ходила дуже «зашугана». Вона дуже всього боялася. Навіть в магазині, якщо на гривню більше їй зважили, вона телефонувала, казала, чекайте я запитаю. Всі у селі знають, що вона була дуже боялася всього», — розповідає колишній друг сім’ї.
Односельчани мовчали, бо боялись кримінального минулого чоловіка. 10-річну Майю — найстаршу серед дітей — батьки зробили нянькою для менших, прибиральницею в домі і доглядальницею за кролями. Вона часто пропускала уроки. А в школі поясненням мами, що дитина постійно хворіє, вірили на слово. Тепер переконують, те що дівчинка ходила в синцях, дізналися лише після трагедії.
«Діти кажуть, що вона зняла кофту, бо було дуже жарко на фізкультурі, і на руках були синці. Вони мені просто про це не сказали», — розповідає вчителька Катерина Пелешко.
Це тепер у школі кажуть, серед малюнків однокласників на тему миру, Майїн дуже вирізняється. «Вона так пояснила, що це бомба і як «стоп насиллю». Я тоді не звернула увагу, а от тепер переглядаючи малюнки, кажуть, що коли у дітей проблеми в сім’ї, в малюнках багато чорного і червоного», — додає вчителька.
Класна керівниця запевняє, хотіла, щоб з Маєю поговорив шкільний психолог, але не встигла. Мабуть до того психолога було дуже далеко йти. А от одна з сусідок наважилась зателефонувала рідному батьку Майї і розповісти, що дівчинка на межі — дитину добивають. Вітчим потім дізнався і прийшов розбиратися з говірливою жінкою. «Я все, що зробила — подзвонила татові і сказала, що треба дітей забирати, бо їх б’ють. Коли він вип’є, він на тій дитині відіграється», — запевняє сусідка. Убивча система
Рідний батько Майї спробував прийти до своїх дітей, але новий обранець ексдружини вигнав його стусанами. Рятувати доньку він пішов до соціальних служб та поліції. «Він оббивав пороги всюди і він не зміг забрати дитину», — переконують мешканці села.
Востаннє — за тиждень до смерті своєї доньки, батько Маї звернувся вже до обласної соціальної служби в Ужгороді. На прийомі чоловік повідомив, що жінка примушує дитину багато працювати, доглядати за іншими дітьми, б’є її, і що вона пропускає навчання. А журналістам телефоном відповіли вже інше.
«Дивіться, батько прийшов в обласну службу у справах дітей з питанням визначення місця проживання, він не прийшов про те, що там є загроза життю і здоров’ю дитини», — твердять у службі.
Тобто сталося наступне — батько звернувся до обласної служби у справах дітей в Ужгороді в понеділок, 27 вересня. Звідти надіслали лист до Сюртівської служби, щоб відреагували на звернення батька. 1 жовтня, в п’ятницю, з Ужгорода телефонують в Сюртівську службу і дізнаються, що їхній лист побачили лише за день до того.
Але про жахливу ситуацію, в якій перебуває дитина виявляється вони знають давно. І не тільки вони, а й ювенальна поліція. А зараз — шукають транспорт, щоб виїхати до села, де мешкає родина Майї. І напевне, сьогодні не встигнуть. Тож прозвітують вже у понеділок. Бо ж попереду — два законних вихідних.
Від села Сюрте, звідки мали їхати соцпрацівники, до села Паладь-Комарівці, де жила Майя, — 5 кілометрів. Від Ужгорода до села Паладь-Комарівці – 15 кілометрів. Врятувати дівчинку не приїхав ніхто. А вранці 3 жовтня – Майя померла від побоїв. За словами сусідів, стільцем по голові.
За матеріалами з сайту prykarpattya.com
