У туристів з України Туреччина стабільно користується величезною популярністю. У кого не спитай – хоч раз у житті, та побував у Стамбулі або Каппадокії, Анталії чи Аланії, Бодрумі, Кемері, Мармарисі,Фетхіє… Важко знайти агентство, яке б не пропонувало відпочинок у цій країні.
OBOZREVATEL дізнавався, чи можна бюджетно відпочити в Туреччині, спланувавши поїздку самостійно.Якщо рік знімаєш квартиру, можеш оформити посвідку на проживання і медстраховку
Відома світська оглядачка Тетяна Витязь переїхала з Києва у курортне містечко Махмутлар під Аланією рік тому. І саме після того, як побувала тут на самостійно організованому відпочинку. От її ми і розпитали про іншу Туреччину – не all inclusive. Чи дорого у Туреччині жити, скільки коштують продукти на ринках і в супермаркетах, як у цю країну дешево літати, чи багато заробляють турки, як насправді вони ставляться до чужинців – відповіді на ці та інші питання ви знайдете в цьому матеріалі.
– Усе почалося з того, що в інтернеті я познайомилася з дівчиною, яка здавала в Махмутларі квартиру, – згадує Тетяна. – Місяць проживання коштував тисячу євро, і ми з подругою вирішили вскладчину цю квартиру зняти. Поїхали відпочивати вчотирьох: я, вона та двоє її дітей. Квартира була прекрасна: простора, чиста, з новими меблями, з усією побутовою технікою, кухонним начинням, зовсім недалеко від моря… Нам так сподобалося, що ми подовжили її ще на місяць. Потім подруга з дітьми поїхала (їм потрібно було в школу), а я лишилася.
У Туреччині в мене з’явився бойфренд, курд, і ми вирішили знімати житло разом. Професія дозволяє мені працювати з будь-якої точки земної кулі: яка різниця, де тексти писати? Зараз, живучи в Туреччині, я співпрацюю з різними виданнями як фрилансер і пишу дві книги – про українських зірок. Про кого саме, поки не скажу, але це естрадні зірки першої величини.
До речі, коли сезон закінчується, ціни на оренду квартир у Махмутларі істотно знижуються. Можна знайти за 350–500 євро на місяць, і навіть за 250.
– Як у Києві.
– (Сміється). Тільки в Києві це буде околиця, напевно. І зимувати в наших широтах після Туреччини я вже, відверто кажучи, не хочу. Холодно, сиро, похмуро, знову влазити в пуховик, обмотуватися шарфом… А тут усе навколо в олеандрах, пахне, квітне, до моря рукою сягнути. Я можу судити про погоду аж до січня, бо в січні змушена була додому на пару місяців полетіти.
Так от, на Новий рік я купалася. Вода в морі була градусів 20, температура повітря +25.
Зараз оформлюю тимчасове проживання. У Туреччині, якщо довго знімаєш житло, рік і більше, ти маєш на це право. А якщо живеш тут довше року, можеш отримати державну медичну страховку. Коштує вона 800 турецьких лір на місяць, це 2600 гривень, але, маючи її, ти можеш звернутися по допомогу в будь-який медичний заклад.
– У наших співвітчизників Туреччина асоціюється з відпочинком all inclusive…
– А вийде, припустімо, у сім’ї з чотирьох осіб відпочити в готелі all inclusive за тисячу євро? Цього на тиждень не вистачить, не те що на місяць. Так, багатьом подобається жити в модних готелях із басейнами й гірками, де про все за тебе вже подбали, де безлімітна смачна їжа, напої, де тебе кружляють-розважають, привезли, поселили, потім відвезли в аеропорт… Але є й інша Туреччина, і у такого відпочинку, з якого моє знайомство з нею почалося, великі переваги. Особливо якщо мова про сімейний відпочинок.
Ось ви знімаєте квартиру, платите за неї один раз – і до вас туди можуть приїхати рідні, друзі, ціла компанія. Ніхто не питатиме, скільки вас там живе і хто ці люди, доплачувати за їхнє перебування не потрібно. А в готелі довелось би бронювати додаткові номери. Таким чином за місяць відпочити у цій квартирі встигають і батьки, і діти, і бабуся ще до них їде – всі задоволені й щасливі. Екскурсії можна купити у місцевому турбюро які завгодно, з’їздити в ту ж Каппадокію, нині дуже популярну, у Памуккале, замовити прогулянку на яхті…
Годину звідси їхати до приголомшливого стародавнього міста Сіде. Якщо ви любите античність, то тут вам і амфітеатр, і храм Аполлона, і храм Артеміди – стільки пам’яток архітектури, культури зосереджено в одному місці! Ну, це ж класно – самостійно планувати своє дозвілля і ні від кого не залежати. Я була в Анталії, Аланії, в місцевих горах. Дуже хочу нарешті дістатися до Стамбула. Далекувато до нього – 800 з гаком кілометрів.
Немає такого поняття – «однокімнатна квартира»
– Доплачувати за комунальні послуги потрібно, якщо ти знімаєш квартиру, чи вони входять у вартість?
– Потрібно, але тарифи цілком прийнятні. Коли ви заселяєтеся, фотографуєте лічильники на воду й електрику, і коли виїжджаєте. Оплачуєте за тарифами. Плюс потрібно виділити близько 30 євро на клінінг: приходить людина, яка професійно цим займається, видраює-вимиває все, перевіряє, чи працює побутова техніка, – і квартира готова до наступної здачі.
– Як до вас летіти – з Києва?
– З травня по кінець жовтня є прямі рейси в Аланію, в аеропорт «Газіпаша». О 3:05 виліт – о 5:40 ти на місці. Дуже люблю літати турецьким лоукостером Pegasus, там квитки близько 1700–2000 гривень в один бік. Від аеропорту до Махмутлара 30 кілометрів, таксі коштує 18–20 євро (ходять турецькі ліри, долари, євро, якщо ви без лір прилетіли, не біда). Крім того, є різні трансферні компанії, що зустрічають туристів, які прилітають чартерами. Можна виїхати з аеропорту з ними, домовившись заздалегідь – через інтернет.
Але поки прямого рейсу в Аланію не було, я літала з Києва до Анталії. Це не настільки зручно, бо від Анталії до Аланії 147 кілометрів, приблизно дві з половиною години їхати, але теж непогано, оскільки ходять автобуси – як звичайні рейсові, так і трансферних фірм.
Махмутлар – молоде містечко (точніше, це вже навіть Аланія вважається – один з її районів), йому лише 15 років. Раніше там переважно були сільськогосподарські угіддя. Та одного разу, як розповідали мені місцеві жителі, приїхали ірландці, побачили це місце, воно їм сподобалося – вирішили інвестувати. Підтягнулися англійці, німці – з того часу все активно будується й розвивається.
– Навіть в Україні бачила рекламу житлових комплексів у Махмутларі.
– Ой, їх дуже багато, ми в такому живемо. Іноземці зазвичай купують квартири в ЖК, не в турецьких будинках. Хоча в турецьких дешевше.
– Давайте порівняємо з Києвом – скільки коштує однокімнатна квартира у Махмутларі?
– Тут такого поняття немає – «однокімнатна квартира». Є апартаменти 1+1. Це означає, що у вас буде велика кухня-студія, тобто і кухня, і їдальня, і вітальня, а також окрема спальня. За нашими мірками, це двокімнатна квартира. Коштує таке житло 50-60 тисяч євро. Можна знайти дешевше – за 45. На першій лінії, біля самого моря, такого плану апартаменти можуть коштувати близько 100 тисяч євро. Є значно більші: 2+1, 3+1, 4+1… Вони, зрозуміло, дорожчі. Крім того, ви можете прочитати: «У житловому комплексі з розвиненою інфраструктурою». Це означає, що в мешканців будуть басейн, зона відпочинку, сауна, хамам, парковка…
– …тобто розвинена інфраструктура – це не зупинка маршрутки за один квартал, а не за два від будинку, як ми звикли?
– Це всі зручності, якими ви можете користуватися у своєму будинку, на його території. Крім того, це послуги прибиральниці, людини, яка стежить за порядком, ремонтує техніку… Чистота ідеальна! Люди працюють на совість. Містечко комфортне для життя: поруч із будинком купа крамничок, великі супермаркети, перукарні, кафешки…
Шкіл теж дуже багато: є турецькі, англійські, російськомовні. Приватні й державні. Батьки самі обирають, куди дитину віддати.
Апартаменти 1+1 коштують як однокімнатна в Києві. Тільки в Києві ви за ці 50 тисяч євро отримаєте бетонний бункер, куди ще стільки ж потрібно вкласти, щоб він був придатний для життя, а в Туреччині квартири продають уже готові, з сантехнікою, кухонною панеллю… А якщо це вторинка, то і з меблями, і з посудом, і навіть із комплектом нової постільної білизни. Купив – заходь і живи.
– Українців багато?
– Досить багато, і у всіх, з ким я спілкувалася, схожа історія: приїхали, відпочили, продовжили. Пригледіли житло в оренду на довгий термін або купили. Українці, росіяни, білоруси, німці, англійці… Дуже багато іноземців. У мене вже є друзі як серед тих, хто «понаїхав», так і серед місцевих – в овочевих крамницях, рибних, м’ясних… Потєряшкою не почуваюся. Є групи у фейсбуці, куди пишуть іноземці, які мешкають у Махмутларі: якщо ти чогось не знаєш, запитай у людей – вони підкажуть.
– Мову турецьку вже вивчили?
– Поки ні, лише кілька фраз знаю. Турки просто світяться від щастя, коли щось їхньою мовою говориш.Майже всі продукти удвічі-втричі дешевші
– Тепер про найважливіше – про ціни. Живучи не в готелі, а на орендованій квартирі, потрібно на ринок ходити за продуктами, в супермаркет…
– Аню, майже всі продукти удвічі, а то й утричі дешевші, ніж у Києві.
– Та ну?
– Правда! Особливо приємно те, що овочі коштують дешево: помідори, в перерахунку на наші гроші, п’ять-сім гривень за кілограм, баклажани та кабачки – по вісім-десять (щоб зрозуміти, скільки це в гривнях, множте ціни в лірах на три). Найдорожчі помідори у них черрі, близько 15 гривень за кіло. Авокадо – величезні, грамів по 400 кожен – 30 гривень. У Києві брала маленькі гривень за 65–70 за штуку. А тут снідаю тільки авокадо – хто б мені сказав зовсім нещодавно! (Сміється).
Цілий рік дешева полуниця – 45 гривень за кілограм. Персики по 25. Та ж черешня – пам’ятаєте, який був шок у багатьох киян, коли у нас черешня перша з’явилася? 600 гривень, потім 400, 350, 200… Ну хто в Україні, з нашими зарплатами, дозволить собі кілограм черешні дитині купити – за 600? А тут перша черешня була гривень за 70–75. Потім можна було купити за 30, навіть за 15. Овочі дуже дешеві, оскільки турки збирають по два-три врожаї на рік. І навіть нетипові для Туреччини фрукти стали вирощувати. Приміром, гірку диню, дуже корисну, і драконячий фрукт – пітахайю. 60 гривень за штуку вона тут.
Молочна продукція відмінної якості, йогурти турецькі – просто супер. Риба набагато дешевша, ніж в Україні. За нею, правда, краще їхати на рибний ринок в Аланію (це поруч), хоча можна і в супермаркеті купити прекрасні сібас і дораду, в межах 100–200 грн за кілограм. Про лобстерів, восьминогів, креветки вже не згадую – фото покажу, і ви побачите, скільки цього всього на ринку. Спокійно можна обійтися без all inclusive.
Єдине, що дорого коштує, від 450 гривень, це м’ясо: регіон такий, мало фермерських господарств, де вирощують худобу. Але раз-два на тиждень цілком можна дозволити собі каре ягняти або стейки. А курятина якраз дешевша, ніж у нас. Без м’яса не сидимо, борщ є з чого зварити.
– Таню, ви розумієте, що ми це напишемо – і наші співвітчизники подумають: усе, зрада, критикуємо нашу країну, прославляємо Туреччину, заманюємо українців туди?
– Ну, може, хтось і подумає, але абсолютно не матиме рації. Такі речі повинні змушувати про інше задуматися: чому в них ось так, а ми так досі не можемо? Чому українцеві комфортно не у себе в країні, а в чужій? Хіба так повинно бути?
До речі, турки не дуже багато заробляють. Мінімальна зарплата в Аланії і Махмутларі – десь дев’ять-десять тисяч гривень. Хто працює в туристичному бізнесі, звісно, має більше.
Якщо ми інтегруємося кудись – у Європу, у великий світ – ми повинні дивитися на всі боки, порівнювати, вчитися чогось. І держава в цілому, і кожна окрема людина. Приміром, не боятися відпочивати так, як ти хочеш. Їздити туди, куди хочеш. І жити за свої гроші там, де тобі комфортно, отримуючи задоволення. Батьківщину любити це не заважає, повірте.
