Українка: Їхали зараз в потязі з Тернопільщини. Як я дотягнула до ранку, не уявляю…

Їхали зараз в потязі з Тернопільщини.

Як я дотягнула до ранку, не уявляю.

Але, поки їхала, думала, що з того вагона мене вже нестимуть вперід ногами.

Поки пишу, кашлю і шмаркаю.

Що не дивно, бо, коли в 5 ранку переляканий хлопчик вхопив мене за ногу і почав трясти, з вигуками: «до Києва пів години», я відкрила очі і зрозуміла, що застудилася.

Всі люди возмущалися скаженими зарплатами безполєзного Лєщєнка і його колег по цеху з наглядової ради Укрзалізниці.

Оте нещасне дерев‘яне вікно, що ви бачите на фото — діряве. Не знаю, скільки коштує його поремонтувати, але явно менше ніж відвалено державою наглядовим бездєльнікам.

Дує з нього потужною струєю льодянього повітря (по приїзду надворі було 3 градуси)

Побудована мною барикада мало допомогла.

І я мусила спати, як капустина, натягнувши на себе весь наявний одяг і вкрившись з головою простинею (бо одіял всім не вистачило). Про простині ще окрема історія.

Оте хлопченя, що тормошило мене вранці-то якийсь чи стажист, чи помічник провідника, але явно новенький.

І вранці він ганяв по вагону з закривавленою простинею, шукаючи, хто її здав і ледь не плачучи, бо йому сказали, що вирахують із зарплати.

Зрештою, він знайшов якогось мужичка, трішки поклянчив в нього 110 грн, кажучи, що в нього таку простинку не приймуть, на що мужичок хитро посміхнувся, сховав простинку і сказав: «а якщо такво?»🤣

І те хлопченя перелякано побігло до провідниці.

110 грн за шматок старої, застіраної, в застарілих плямах простині?

Мені це виглядає, як нахабне «освоювання коштів», бо те лахміття стільки коштувати просто не може.

Тобто, по 110 грн списують на копійчані простині в диких кількостях, а вікна як стояли діряві, так і стоять.

Коротше шо, змерзла я, як пес, застудилася, ще й, поки писала, почало різати в боці в районі спини, як би не продуло(

Оці байки про реформування в даний момент мене дуже нервують, бо може щось там і реформують, але явно не потяг, яким я їжджу найчастіше.

В 21 році діряві дерев‘яні вікна в потязі- це дніще.

Ще забула, того переляканого хлопчика (україномовний), якогось милого змусили стояти на виході і всім російською бажати «счастівой дарогі, удачі і всіво харошева»🤷🏼

На зображенні може бути: у приміщенні

Оксана Краснова

Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Українка: Їхали зараз в потязі з Тернопільщини. Як я дотягнула до ранку, не уявляю…