Дмитрик Симоненко прожив усього 24 роки… Він загинув за нашу незалежність, свободу і волю. Відмовився стріляти в Майдан навіть тоді, коли командир здирав з нього погони… одним з перших прибув на Донбас…. і загинув 31 липня 2014-го. Він закрив собою побратимів, а коли його виносили раненого з бою, навіть в останні хвилини життя продовжував стріляти по пацюкам-окупантам, прикриваючи друзів…
Знаєте, яким він був бійцем, Доки не пішов вслід за туманом? Коли в нас поцілили свинцем, Він не вистрелив у бік Майдану!
Знаєте, який він офіцер? В нього наче змалечку кіраса! Коли «Беркут» на Майдан попер, Він не виконав тоді наказу!
Знаєте, який він богатир? Яке серце билось в сильних грудях? Рвав погони лютий командир, Але він не вистрелив по людях!
Знаєте, який він був смільчак, Доки його очі не погасли? Ворогів рубав і посіпак, В перших лавах їхав до Донбасу…
Знаєте, який він побратим? Як ішов вперед по лісосмузі… Навкруги – вогонь і сивий дим, Але він закрив собою друзів…
Липень розливав янтарний мед, У садках ховалися зозулі… Юний і красивий йшов вперед Крізь вогонь, війну і гострі кулі.
Ніч розгорне зоряне шатро, Стане в серці боляче і гірко – Він тепер на небі, наш Дмитро! Найяскравіша і найтепліша зірка!
Источник: kiev.informer.biz.ua
Киянка: “Я зacтaлa “coвoк”… Тoбтo caмий йoгo cмaк вiдчулa: чepги зa вciм i пo “кiлo в oднi pуки”. Тoму з дитинcтвa мeнe пpиcтpoювaли в чepги зa яйцями, мacлoм, cмeтaнoю, oceлeдцями i гopoшкoм пiд Нoвий piк.”