Допис журналіста Єгора Логінова.
“Квіти на згарищі. Море квітів. І море людей. Кожні 5 хвилин біля чорної плями у лісосмузі зупиняються автівки. Дорогі і не дуже. Близькі та родичі, друзі та побратими-військові, просто проїжджаючі повз- заповнюють згарище життям. Дехто довго стоїть мовчки наодинці. Дивлячись в одну точку.
Дехто, піддаючись раптовому пориву обіймає незнайомих людей, що стоять поруч. Ніби намагаючись розділити з ними надважку вагу горя. Можливо стане легше. Жінки, тримаються до хрусту в суглобах, але, не витримавши-починають ридати в сильне чоловіче плече. Поки хлопців не ідентифікують і не поховають-це місце буде меморіалом. Оселею всеукраїнської скорботи за тими, хто мріючи підкорити небо-залишився там назавжди” – пише журналіст.
