Поспілкувалась вчора з лікаркою, яка лікує киян від коронавірусу.Навіть не знаю як вам передати свої думки і почуття з цього приводу.
Що це за держава в якій вже три місяці не можуть знайти спосіб заплатити лікарям, які ризикують власним життям і працюють у вкрай складних умовах?
Тобто, як заробити на епідемії, на масках — дуже швидко знайшли шлях, а як лікарям заплатити — то закон не такий, бюджет чи ще щось…
І що це за захист хворих на ковід лікарів — страхування на випадок настання інвалідності чи смерті? Всі ж розуміють що це профанація, а не захист — депутати які це приймали, мабуть теж це розуміли . Чому держава не може застрахувати всіх лікарів, які працюють з хворими на ковід, на випадок захворювання? Чому на вимивання з бюджету гроші є, а на лікарів немає?
Лікарка ця працює разом з чоловіком, в них відділення має інший напрям, але зараз їх переорієнтували на лікування ковіду. І от вони разом з чоловіком змушені не бачити родину, бо щодня можуть принести додому коронавірус.
Звільнитись обоє вони не можуть. Як працювати у тих захисних костюмах влітку з тяжкохворими? Дуже виснажливо — тримаються з останніх сил.
По-друге, я би смиренно прийняла природний відбір, якби люди, що наплювали на заходи безпеки, жили б десь на Марсі чи на Місяці. Але я щодня серед них і моя родина теж.Ті, хто зараз потрапляють у лікарні — це переважно заражені у громадських місцях, де було скупчення і не дотримувались правил безпеки.
Колись чула такий вираз про бездумний рух «куди очі, туди шлях». Це про наших людей.
Так, більшість хворих виживає, але багато хто отримує серйозні ускладнення на все життя.
Я ось про що думаю, може нам треба щодня показувати не тільки міністра з кількістю хворих, а й лікарів, які лікують ковід? І людей, які пройшли це лікування — хай розказують, як воно 3 тижні з температурою 40 і на ШВЛ. Може це людей зупинить принаймні від поломництва у місця масового відпочинку, закладів харчування тощо. Невже не можна потерпіти і просто дотримуватись правил безпеки?
